>
Планування розслідування та висунення версій.
Робота розшукового агентства або <а href="http://detective-ua.com">приватного детектива в Україні з приватних розслідувань схожа на роботу слідчого у кримінальних справах, планування розслідувань, висування та перевірка версій відбувається за одними та тим самим принципам, розглянемо в цій статті.
Розслідування злочинів – це складна, різнобічна діяльність, яка здійснюється в певні, встановлені терміни. Слідчий повинен виявити всі суттєві обставини злочину і встановити осіб, які його вчинили. З метою виконання зазначених завдань необхідна вміла побудова слідчих версій, провадження різних слідчих дій, наприклад допитів, обшуків, оглядів, проведення експертизи. Без організуючого початку, без цілеспрямованості вся ця складна діяльність не забезпечить успіху. Саме це забезпечується плануванням слідства.
У чому полягає планування? Визначаючи його в загальних рисах, можна сказати, що ПЛАНУВАННЯ полягає в такій організації попереднього слідства, яка забезпечує швидке та повне розкриття злочину.
Вихідними положеннями планування є побудови слідчих версій і з метою перевірки кожної з них – визначення кола обставин, що підлягають встановленню.
Сутність та значення слідчих версій розглядаються далі. Тут ми лише зазначимо, що слідча версія – це ймовірне пояснення причин і обставин події, з приводу якої ведеться слідство. Так, у справі про пожежу можуть бути побудовані версії про причини пожежі: вона виникла або внаслідок злочинного порушення правил пожежної безпеки, або внаслідок стихійного лиха або підпалу. Для перевірки кожної з названих слідчих версій слідчий намічає коло, що підлягають встановленню обставин: стосовно першої версії необхідно з’ясувати, чи не проводилися в місці виникнення пожежі електрозварювальні роботи, чи не були там встановлені саморобні або несправні електронагрівальні прилади, для другої даному місці у час грозового розряду; до третьої – чи не виникла пожежа одночасно в кількох місцях (осередках), не булита створено умови, що сприяють поширенню вогню, чи не застосовувалися засоби підпалу.
Після того, як побудовано можливі у кожному конкретному випадку слідчі версії, розпочинається планування слідства. Воно виявляється у наступному:
1) визначення тих слідчих дій, які слід провести для встановлення суттєвих обставин згідно з тією чи іншою слідчою версією (допити, обшуки, огляди, проведення експертизи);
2) визначення змісту обсягу тих слідчих дій, які намічено провести (які питання доцільно поставити під час допиту того чи іншого свідка, перед експертами, що шукати під час обшуку);
3) встановлення послідовності проведення намічених слідчих дій. З характеру злочину та інших обставин, слідчий вирішує які з намічених слідчих дій слід провести раніше, які пізніше. Якщо це питання при складанні плану буде недостатньо добре продумане, то може бути допущена помилка, іноді непоправна. Якщо, наприклад, у справі про хабарництво встановлено, що посадова особа взяла у себе вдома у присутності членів сім’ї як хабар певну річ, то можна запланувати проведення допиту членів сім’ї, а також проведення обшуку на квартирі. Причому, якщо будуть встановлені підстави для проведення обшуку, то спочатку слід провести його, а потім допитати членів сім’ї. Якщо ж цієї послідовності не буде дотримано, то обвинувачений або члени його сім’ї можуть приховати предмет хабара;
4) визначення часу провадження наміченої слідчої дії. Припустимо, у наведеному випадку слідчий вирішив зробити насамперед обшук, а потім допит. Прийнявши таке рішення, він з урахуванням вимог закону, а також конкретних обставин справи має визначити день та годину проведення обшуку. Враховуючи, що виробництво обшуку в нічний час, крім випадків, що не терплять зволікання, не допускається, а також і те, хто за наявними даними і в який час може перебувати в місці виробництва обшуку, слідчий вибирає найбільш зручний час (день, годину) для виробництва обшуку;
5) вибір місця проведення слідчих действий. У деяких випадках таке питання вирішується просто. Так, ясно, що огляд місця події слід проводити на місці події, відтворення обставин та обстановки події – на місці тих подій, які перевіряються досвідченим шляхом. Однак нерідко важко вирішити питання, де провести те чи інше слідче денаприклад, де допитати свідка, якщо він перебуває в лікарні, а може бути доцільно почекати один-два дні і допитати його в кабінеті слідчого, або де допитати неповнолітнього свідка. В одному випадку допит доцільно провести вдома у цього свідка, в іншому – у школі, у третьому – у тому місці, де відбувалися події, з приводу яких він допитується;
6) визначення кола учасників тієї чи іншої слідчої дії. Це питання може мати важливе значення у разі, якщо планується провадження огляду та інших слідчих дій. При плануванні слідства у справі необхідно передбачити участь понятих, спеціалістів, судово-медичних експертів, обвинувачених, потерпілих та інших;
7) вибір тих науково-технічних засобів, які слід застосовувати при провадженні даної слідчої дії або які можуть бути застосовані. В одному випадку треба передбачити застосування при огляді місця події пошукових приладів, в іншому – штангенциркуля для вимірів, у третьому – інших науково-технічних засобів;
8) визначення тих документів, а також предметів, які необхідно витребувати від установ, посадових осіб та окремих громадян. Слідчий може запланувати витребування документів оперативного чи бухгалтерського обліку, довідок про стан погоди у той чи інший час у певному місці, планів будівель та іншої технічної документації;
9) визначення завдань оперативно-розшукового апарату міліції. При розслідуванні злочинів координація слідчих та оперативно-розшукових дій має важливе значення. Слідчий, плануючи слідство у справі, має передбачити, які завдання необхідно надати органам міліції для проведення оперативно-розшукових дій.
Звичайно, це приблизний перелік питань, що становлять основний зміст планування попереднього слідства. Причому при плануванні слідства зазначені питання можуть вирішуватися не в наведеній послідовності, а в тому своєрідному поєднанні, яке обумовлено конкретними обставинами справи.
Здійснюючи планування, слідчий має керуватися певними принципами, які називають принципами планування слідства. Ними є:
1) принцип використання слідчого досвіду та наукових рекомендацій;
2) принцип індивідуальності;
3) принцип динамічності.
Використання слідчого досвіду та наукових рекомендацій означає, що слідчий, намічаючи план слідства у справі, повинен враховувати досвід розслідування справ цієї категорії ( як власний, і узагальнений досвід слідчої практики). Це допомагає правильно визначити напрямок слідства та уникнути помилок, допущених раніше при розслідуванні справ даної категорії.
При плануванні слідства слідчий повинен враховувати рекомендації, розроблені наукою криміналістикою, зокрема про планування слідства.
Врахування наукових рекомендацій при плануванні слідства має важливе значення в тому відношенні, що наука допомагає правильно побудувати слідчі версії, визначити напрямок слідства у справах даної категорії, намітити тактичні прийоми та методи, вибрати ті науково-технічні засоби, які можуть бути застосовані при провадженні тих чи інших. інших слідчих дій.
Принцип індивідуальності планування. Кожна кримінальна справа має свої специфічні, тільки властиві йому особливості, які необхідно мати на увазі при плануванні слідства.
Тому до складання плану слідчий повинен підходити творчо, уникати шаблону, вносити корективи в ті рекомендації, які диктуються досвідом слідства у справах цієї категорії та які рекомендовані наукою криміналістикою, вміло застосовувати тактичні прийоми та методику слідства у справах даної категорії з урахуванням особливостей розслідуваного.
Поєднання загальних характеристик розслідування справ цієї категорії з особливостями конкретного злочину становить найважливіше правило слідства.
Принцип динамічності планування. Планування слідства має бути гнучким, мобільним. Якби план розслідування, складений на початку слідства, залишався незмінним і слідчий не коригував його в міру виявлення нових матеріалів, слідство не могло б бути успішним. Іноді добре продуманий у всіх деталях план слідства доводиться змінювати, докорінно перебудовувати після першого допиту чи обшуку, передбаченого цим планом. Але при цьому важливо мати на увазі, що така перебудова плану під час слідства не є самоціллю. План слідства створюється не довільно, а випливає з певних підстав та даних, що є у розпорядженні слідчого, і внесення до нього змін має бути зумовлене новими фактичними даними.
Нові докази можуть викликати необхідність висування нових версій або перевірки обставин, які не передбачалися раніше побудованими версіями.Результати провадження однієї слідчої дії можуть зумовити необхідність провадження інших або повторне проведення окремих слідчих дій.
У цьому сенсі принцип динамічності плану означає безперервне його вдосконалення, доповнення, уточнення, обумовлене обставинами та обстановкою слідства.
Слідчими версіями називаються засновані на фактах припущення слідчого, що підлягають перевірці, про причини про причини та обставини скоєного злочину.
Слідчий розпочинає провадження слідства у зв’язку з тим, що сталася певна подія, яка стала підставою для порушення кримінальної справи.
Завдання слідчого у тому, щоб розкрити злочин, тобто. повно, всебічно та об’єктивно встановити всі суттєві обставини такої події. Коло цих обставин у основних рисах визначено законом. У ст. 64 КПК України перераховано обставини, що підлягають встановленню у кримінальній справі. Вони підлягають доведенню тому, що відображають сутність скоєного злочину. Найважливішим методом з’ясування та встановлення їх є побудова та перевірка слідчих версій.
Щоб усвідомити сутність слідчої версії, перш за все слід мати на увазі, що про версії можна говорити тоді, коли на певному, зазвичай, початковому етапі попереднього слідства можливі різні пояснення, тлумачення тих чи інших подій фактів, явищ.
У криміналістиці слідчі версії поділяються на три групи: 1) загальні слідчі версії; 2) приватні слідчі версії; 3) робочі слідчі версії.
Предметом загальних слідчих версій є подія злочину, кваліфікація його як злочину, винність певної особи у скоєнні цього злочину.
Наприклад, у зв’язку з пожежею за певних умов можуть бути побудовані версії про причини пожежі: підпал; самозаймання; необережне поводження з вогнем. Це спільні версії.
Подія злочину може бути доведена, але ще не зрозуміло, хто її вчинив. За однією слідчою версією його міг зробити гр-н А., за іншою – гр-н Б, і т.д.
Предметом загальної слідчої версії може бути питання про те, чи вчинив певну дію даний громадянин, і питання винності конкретної особи у скоєнні цього действия.
Предметом приватних слідчих версій зазвичай є окремі обставини у справі. Так приватні версії можуть бути побудовані для з’ясування способу, за допомогоюторого обвинувачений вимагав хабарі, встановлення знаряддя, яким скоєно злочин.
Зрозуміло, наведене розмежування загальних та приватних версій має умовний характер.
Робочі слідчі версії слідчий розшукового агентства будує для з’ясування обставин, які мають переважно організаційно-слідчий характер. Як правило, ці версії втрачають своє значення після закінчення попереднього слідства. На відміну від приватних та особливо загальних версій вони не виникають у суді. До них відносяться версії про місце знаходження документів, знарядь скоєння злочину та інших речових доказів. Якщо в ході слідства буде знайдено знаряддя скоєння злочину, документи, то робочі версії, що зіграли важливу роль у цьому, втратить своє значення. До робітників належать і розшукові версії, наприклад, де ховається обвинувачений, де він приховав викрадені речі.
Перевірка версій проводиться шляхом проведення як слідчих, так і оперативно-розшукових заходів, які проводять органи дізнання.
Визначивши слідчі версії, що підлягають перевірці у справі, слідчий розшукового агентства розпочинає складання плану слідства.
Необхідність планування у конкретній кримінальній справі виникає ранніх етапах розслідування кожного злочину.
У ст.64 КПК України загалом визначено коло обставин, встановлення яких для перевірки версій у справі необхідно запланувати слідчому, який розслідує кримінальну справу. У ній передбачено встановлення чотирьох груп обставин.
До першої належать обставини, які стосуються події злочину. Закон надає приблизний перелік таких обставин.
До другої групи закон відносить питання винності і мотивів скоєння злочину, причому питання про винність і мотиви злочину може бути вирішено лише за позитивного вирішення питань першої групи, тобто. якщо буде доведено, що подія мала місце і вона є злочинною.
До третьої групи належать обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, – обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
Особливість обставин четвертої групи – характер і розмір збитків, завданих злочином, полягають у тому, що планувати їх з’ясування необхідно лише у справах про злочини, якими завдано матеріальних збитків.
Визначивши коло обставин, що підлягаютьх встановленню поданої справи, і намітивши ті слідчі дії, які для цього необхідно провести, слідчий у плані слідства у справі має відобразити порядок та послідовність провадження слідчих дій.
